Історія органічної родини Марченків

Андрій Марченко

Початок

Вирощувати овочі ми з дружиною почали в 1999 році. Тільки одружилися, хотілося багато чого, а грошей не вистачало. Світлана працювала вчителем і отримувала 130 грн., а я працював телефоністом на місцевій АТС і заробляв приблизно 150 грн. Якось так вийшло, що вирішили зайнятись овочівництвом. Насадили огірків, помідорів, ранньої капусти і отримали непогану прибавку до зарплат. Хоча, як потім виявилося, ці гроші були останніми на декілька років вперед.

Перший рік овочі росли за звичайними сільськими технологіями. І виросли як їм належить в призначений природою для них строк. Було дуже приємно, коли продавали ранню капусту в середині липня і деякі покупці дивувались, що це місцева: «А у нас ще тільки зав’язується.».

Одна с перших теплиць

Овочівництво нам сподобалось, вирішили займатись ним і надалі. Почали ми вкладати в це діло все, що заробляли. Зрозуміли — якщо виростити на тиждень раніше, буде набагато більший прибуток. Будували теплиці, парники, закупляли обладнання. Вивчали сучасні технології і запроваджували їх. Урожаї отримували кращі і набагато раніше. Хоча і працювали приблизно по 18−20 годин в день. Навесні бувало і зовсім майже не спав. Вночі топиш теплиці, а вдень працюєш в них. Опалення було звичайними буржуйками, по дві на кожну теплицю. В великі морози поки підкинеш дров в четверту топку, потрібно вже вертатись до першої, і так цілу ніч.

Дуже багато сил забирало поливання городу, щоб полити десять соток капусти потрібен був цілий день. Бувало ввечері друзі йдуть гуляти, звуть з собою, але куди там — ще три сотки не поливані і вставати о четвертій ранку, на базар лаштуватись.

2000 рік

Наші батьки постійно наполягали: «Кидайте це дурне діло, світу білого не бачите і не заробляєте нічого.» Але ми вперто продовжували навчатись цьому нелегкому ремеслу.

Великі затрати ще йшли на мінеральні добрива, пестициди. Почали освоювати голландські технології. Зробили аналізи ґрунту, закупили дуже дорогі комплексні добрива, вносили їх по рецептурі, яка мінялась в залежності від нашого ґрунту і розвитку рослин майже кожен день. Була дуже складна і кропітка робота. Але рослини, як і очікували, росли дуже швидко і перший урожай був дуже великий. Потім почалися проблеми. Імунітет у наших рослин виявився надзвичайно низьким, хвороби були мабуть всі, що є в довідниках.

2002 рік

Шкідників труїли майже через день, добре що вже знали Актофіт. Як виявилося від азотних добрив рослини стають солодкими і тоді шкідників не відігнати. Ще від цієї технології почався дисбаланс у розвитку рослин. Все-таки комплексні добрива, хоч вони і надсучасні, в хелатній формі, більше підходять для зовсім бідних ґрунтів. Правильніше для пустого субстрату. А у нас все-таки українська земля. І на відміну від європейської, американської і інших — дуже родюча.

Перші підсумки

Йшов 2003 рік, п’ятий сезон нашого овочівництва. Вже можна було підводити деякі підсумки за п’ятирічку. Перше — земля повністю заражена хворобами і шкідниками. Друге — на ринку стало працювати дуже важко, велика конкуренція. Третє - грошей ми так і не заробили. Не дуже веселі підсумки. П’ять років неймовірних зусиль і що отримали? Навіть не нуль, а великий мінус, тому що наші з Свєтою зарплати теж ішли в цю справу. Потрібно було щось міняти.

В той час я багато читав про органічне землеробство. В основному — як воно розвивається за кордоном. Було дуже мало інформації, але я наполегливо її збирав. В цьому напрямку я побачив перспективу. А як відомо — хто перший, той і виграє.

Перехід на органічне землеробство

Вирішили — повністю переходимо на органічне землеробство. Вже восени 2003 року заготували ЕМ-компост, товстим шаром поклали його на грядки в теплицях. Майже весь город засіяли сидератами. І перший рік навесні все посадили в неорану землю.

А бур’яни як полізли! А земля була такою, що навіть маленький плоскоріз не хотів лізти в неї. Але справлялися, знали, вірили — буде легше. Навесні дуже порадувала розсада. Готували грунтосуміш з землі, торфокрошки і ЕМ-компосту в рівних частинах. На відро такої суміші ще добавили півтора кілограми біогумусу і дві великі жмені попелу. При перемішуванні поливали ЕМ-розчином 1:100. Після двох тижнів зберігання цієї грунтосуміші в теплому місці сіяли насіння. А насіння також ретельно готували до висіву, адже це майбутній урожай. Робили розчин ЕМ-препарату 1:1000, на 1 літр води — 1 мл води. Потім відливаємо близько 100мл в окремий стакан і додаємо туди ложку будь-якої витяжки з біогумусу (Ріверм, Біовіт). Цим розчином заливаємо стаканчики з різними сортами, але так, щоб тільки покрити насіння, бо воно може задихнутись. Після декількох годин замочування зливаємо залишки розчину і потрошку добавляємо Мікосан-Н 1:1 з водою. Через 5−10 хвилин розкладуємо насіння на папір для підсихання і висіваємо. Все це робимо обов’язково за місячним календарем. Цієї рецептури приготування грунтосуміші і замочування насіння ми притримуємося шість років без змін. Результати просто чудові. Насіння сходить дружно і швидко, кореневих гнилей (чорної ніжки) нема. Сходи ростуть набагато швидше, ніж за голландськими супертехнологіями.

Готуємо супердобриво - біогумус, бокаші, попіл

Супердобриво - відферментований сік з корисних рослин

На городі в перший рік значно поменшало роботи. Вже не потрібно було боротись за врожай з шкідниками і хворобами. Рослини були здоровими, і до них уже не так чіплялась всяка пошесть. Єдиний мінус — це зовсім малий урожай в перший рік. Але до цього ми були готові, землі потрібно було відновитись. А невелика кількість плодів компенсувалась їхньою найвищою якістю! За смаком і ароматом рівних не було на всьому базарі, про це нам постійно говорили покупці. Раз так — значить правильний напрямок ми вибрали, відступати не будемо.

На наступний рік ми познайомились з Клубом органічного землеробства. Коли перший раз потрапили в Клуб, на всі гроші накупили літератури. Дійсно унікальні книги Фукуока «Революція однієї соломинки», Курдюмова «Мастерство плодородия», та інші. Після цих книг робота на городі була вже більш науково обґрунтованою.

2006 рік

З 2006 року вже дійсно стало набагато легше працювати. Земля стала пухкою, значно потемнішала по всьому городу, хоча велику кількість органіки ми вносимо тільки в теплиці. Розвелося дуже багато черв’яків, тому грунт намагаємось взагалі не чіпати, щоб не пошкодити наших підземних робітників. Зовсім не поливаємо відкритий грунт, земля ніколи не пересихає. Навчилися вирощувати капусту у відкритому грунті (під агроволокном) — в другій половині травня вже продаємо, огірки — в середині квітня. А це ж північ України! В теплицях поставили сучасне крапельне зрошення. Систему опалення також вдосконалили. Про якість урожаю говорить те, що покупці, буває, стають в чергу на ринку ще до нашого приїзду. Хоча поруч на вигляд точно такі ж овочі, і набагато дешевше.

Розуміння

Поступово зрозуміли, що знання про органічне землеробство потрібно розповсюджувати скрізь. Адже природу берегти потрібно всюди, а не тільки в себе на городі. Самотужки це дуже важко, адже скільки одна людина може вмовити інших відмовитись від хімії? А коли тисячі людей почнуть цим займатись, то це вже буде справжній рух до оздоровлення Землі. Три з половиною роки назад ми відкрили Клуб органічного землеробства в м.Шостка. У нас вже 500 членів клубу, не так і багато, але вони нам дійсно допомагають, за що їм велика вдячність.

2011 рік

Зворотній зв'язок

Для будь-яких питань

Змінити текст captcha txt
0
Органічні овочі «Світовоч» — смакуйте справжнє!